четвер, 26 березня 2015 р.

                                                  

    В.А.Сухомлинський відмічає: „Математика – світоглядний предмет, що проникає у науки, що вивчають природу, суспільне життя. Математичне мислення – це не лише розуміння кількісних, просторових, функціональних залежностей між числами, величинами, геометричними фігурами, але й своєрідний підхід до дійсності, метод дослідження фактів та явищ природи, суспільного життя, праці, економіки, спосіб аналізу причинно-наслідкових зв’язків між явищами”.

   У сво
їй роботі на уроках математики використовую навчання порівнянню, зокрема, порівнянню факту, що виражається словесно, з його інтерпретації на кресленні. Креслення  служить спростуванням деякого загального висловлення. Навчаючись спростовувати хибні висловлювання, школярі поступово звикають до доведень.

Наприклад:

1.   
Чи вірно твердження :”Будь-який чотирикутник, у якого діагоналі взаємно перпендикулярні, є ромбом?”
2.   
Чи вірно твердження :”Будь-який чотирикутник, у якого два протилежних кути прямі, є прямокутником?”
3.   
Зобразіть креслення, для якого невірно висловлення: „Прямі називаються паралельними, якщо вони лежать в одній площині та не мають жодної спільної точки”. (Пропущена вказівка на те, що мова іде про дві прямі).


Креслення-контрприклади до задач 1-3:



  Індивідуальний підхід дозволяє здійснити система комплексноних вправ, що містить матеріал по всьому курсу алгебри та початків аналізу. Бо коли учні приступають до виконання того чи іншого завдання, вони часто розгублюються, якщо воно не прив’язано до конкретної теми. У своїй роботі застосовую комплексні вправи, які дозволяють усунути цей недолік. Кожне з них об’єднує декілька тем з курсу математики, дозволяє здійснити індивідуальний підхід, розвивати логічне мислення, сприяє створенню проблемної ситуації на уроці. Різний рівень складності дозволяє вести диференційоване навчання.
    В.А.Сухомлинський стверджує, що розумова праця – це глибоко індивідуальний процес, що залежить не лише від здібностей, але й від характеру дитини та від різних обставин. В роботі вчителю слід широко використовувати диференціалізацію пізнавальної діяльності учнів, пропонувати ним завдання, що відрізняються за степенями складності, а також за степенями самостійності їх виконання.